Олександр Кобзар

• Олександр Миколайович Кобзар
• Дата народження – 18 травня 1976 року
• Місто – Київ (Україна)
• Мова – українська
• Діяльність – актор театру і кіно, режисер, продюсер

Становлення артиста

Олександр Кобзар – український актор театру і кіно, режисер та продюсер, заслужений артист України. Уродженець Києва Олександр здобув акторську освіту в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого у 2000 році. Навчався на курсі Народного артиста України Б. П. Ставицького. У 2005 році в тому ж університеті отримав диплом за спеціальністю «режисура драматичного театру» (курс К. М. Дубініна).

Акторський дебют здійснив у студентські роки на сцені Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. В оточенні зірок української індустрії мистецтва молодий артист, володар потужної харизми почувався природно та насолоджувався кожною новою роллю. Енергія і талант відкрили акторові двері до широкого визнання та популярності серед затятих театралів та кіноманів.

Творчий шлях

Співпрацю з творчою групою Театру на лівому березі Дніпра Олександр Кобзар розпочав у 2004 році. Діяльність актора у колективі тривала до 2016 року. За понад десятиріччя зросла армія шанувальників та поповнився репертуар митця. Олександр зіграв у виставах:

1. «Спокусити, але не закохатися» (Дон Жуан);
2. «Сірано де Бержерак» (Капітан Карбон);
3. «Ромео і Джульєтта» (Абрам);
4. «Черга» (Бізнесмен);
5. «Останній герой» (Віктор);
6. «Річард III» (Лорд Стенлі) та інших.

У 2016 році Олександр Кобзар став частиною колективу Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Сучасний репертуар актора включає такі роботи:

1. «Поромник» (Квін Карні);
2. «Каліка з острова Інішмаан» (Малюк Боббі Беннетт);
3. «Переклади» (Х’ю);
4. «Острів скарбів» (Сільвер);
5. «Дивний випадок із собакою у нічний час» (Ед, батько Крістофера);
6. «Вид з мосту» (Едді).

Стиль та розвиток артиста

Більшість персонажів Олександра Кобзаря – негативні. Сам актор зізнається: йому насправді цікаво і приємно отримувати такі ролі від режисерів. Адже, на думку митця, саме негативних, неоднозначних за характером героїв грати найскладніше. Герої-коханці та взірцеві чоловіки – образи, які би Олександр втілювати не хотів. Це артист зрозумів іще виконуючи свою першу роль в театрі (Дон Жуан у виставі «Спокусити, але не закохатися»). При цьому актор відзначає, що має принциповий характер. І полюбляє втілювати на сцені та на екрані образи людей з «подвійним дном» – розкривати їхні неочевидні, приховані риси.

Окрім театральної сцени, Олександр Кобзар підкорив також індустрію кіно. Шанувальники різних жанрів могли спостерігати за грою актора у роботах:

• «Лють»;
• «Я тебе ніколи не забуду»;
• «Кохання зі зброєю»;
• «Сонцестояння»;
• «Подвійне життя»;
• «Поводир»;
• «Лабіринти долі»;
• «За три дні до кохання»;
• «Скажене весілля 1, 2»;
• «Замок на піску» та інших.

Розповідаючи про досвід роботи в театрі та кіно, актор відзначає, що це – ніби два різних світи. А ще – дві абсолютно різні відстані до глядацької аудиторії. Роль в театрі можна готувати місяцями і зрештою втілити образ у двогодинній виставі. А під час зйомок у фільмі актор концентрується на кожній окремій сцені. І так – від епізоду до епізоду. Театр же Олександр вважає своєрідним тренажером для актора (як фізичні навантаження у спорті). Кобзар пригадує, як протягом п’яти років у його житті не було сцени. І це викликало справжній дискомфорт.

Нагороди та відзнаки:

Про популярність, визнання та внесок Олександра Кобзаря у розвиток української культури свідчать премії:

• «Київська пектораль» у номінації «Краща чоловіча роль» (Віктор), «Останній герой» (2008);
• «Київська пектораль» у номінації «Кращий режисерський дебют» за виставу «Граємо Чонкіна» (спільно з Андрієм Самініним, 2010).

Тож митець пройшов дійсно складний і яскравий шлях від масовки у театрі та кіно – до головних ролей у гучних прем’єрах.